 Події 2014 року боляче вдарили по стосунках між українцями та російськими козаками, частина з яких воювала в різних формуваннях проти незалежності України. А на багатьох козачих сайтах в інтернеті здавна поширювалася псевдоісторична інформація, нібито українці взагалі не мають жодного стосунку до козаків, мовляв по зруйнуванні Запорізької Січі Катериною, дніпрові козаки переселилися на Кубань, і тільки кубанські козаки є нащадками запоріжців, але не українці.
Разом з тим, справжні історичні факти свідчать про те, що
російські, донські козаки, в старі часи вважали козаків українських,
запорізьких, найстарішим з усіх козачих військ, і навіть саме постання
донського війська було пов’язане з українськими, дніпровими, козаками.
І
дійсно, значна частина як російських істориків (і серед них Василь
Татищев і Микола Карамзін), так і українських (Микола Маркевич, Дмитро
Яворницький), а також і турецькі історичні джерела, свідчили, що початок
донського козацтва був пов’язаний із походом на Дон відомого
черкаського старости Дмитра «Байди» Вишневецького у 1560 році, і саме
черкаські козаки, що прийшли з Вишневецьким, започаткували як донське
козацтво, так і столицю донських козаків, місто Черкаськ (Черкаський
городок), який і названий був за містом Черкасами, а першим донським
отаманом став виходець із тих самих дніпрових Черкас, Михайло
Черкашенин.
Один із організаторів козацького війська, гетьман, князь
Дмитро Вишневецький (близько 1517–1563/1564). Портрет XVIII століття.
Вважається, що саме він став прообразом легендарного Байди – оспіваного в
народних думах героя
Щоправда, сучасні
донські історики, аби не згадувати Україну, наполягають на тому, що
першими козаками на Дону були не «черкаси», а «черкеси», тобто гірські
народи Кавказу, але, якби там не було, а українські традиції жили і
зберігалися серед донських козаків аж до нашого часу.
В
українських традиціях був побудований головний військовий собор донських
козаків, Воскресенський, у місті Черкаську, що на головній площі
козачої столиці, яка називається саме так, як і в українців – Майданом.
Воскресенський
військовий собор донських козаків, споруджений на початку ХVIII
століття за українськими взірцями, в колишній столиці донського козацтва
– місті Черкаську, що було засноване українськими козаками-черкасцями
(нині Старочеркаська станиця Ростовської області)
Ось як характеризують
цей собор науковці: «Воскресенський військовий собор – це хрещатий
двоповерховий дев’ятибанний храм. Він зведений в стилі українського
бароко, невідомими майстрами, знайомими з тогочасною архітектурною
традицією козацької Гетьманщини». Розписували собор також українські
майстри, кияни, під керівництвом Пилипа Симоновича.
І одягалися
донські козаки та отамани майже саме так, як козаки українські, і навіть
символи влади – булави в їхніх руках, цілком тотожні тогочасним
зображенням української козацької старшини Гетьманщини та Запоріжжя.
Донські козачі отамани зображувалися на портретах майже так само, як українські козачі полковники
Теж
саме і козачі хати. Подивіться, наприклад, на зображення домівки на
донському хуторі Кружилині, де народився відомий письменник Михайло
Шолохов.
Шолохов хоч і не був справжнім донським козаком (батько
його був росіянин із Рязанщини, а мати – українка, з родини переселенців
із Чернігівщини, Анастасія Чорняк), але шолоховська хата є типовою і
для козачих хат Дону.
Борис Щербаков. «Хутір Кружилин. Будинок, в якому народився М. О. Шолохов»
Хутір
Кружилин у Ростовській області, 2 липня 1965 року. Делегація з
тодішньої Німецької Демократичної Республіки на запрошення письменника
Михайла Шолохова відвідує будинок, у якому він народився
Сучасна фотографія
меморіального будинку на хуторі Кружилин (Ростовська область), де
народився Михайло Шолохов і жив з батьками до 1910 року
Будинок, в якому сім'я письменника Михайла Шолохова жила в станиці Каргинській Боківського району Ростовської області
Сам
Шолохов казав про своє українське коріння: «Моя мати з дитинства
прищепила мені любов до українського народу, до українського мистецтва,
до української пісні – однієї з наймилозвучніших у світі».
По-різному
складалися стосунки між українцями та донськими козаками і в буремному
ХХ столітті. У 1918 році Українська Держава і Всевелике Військо Донське
разом боронилися проти більшовицької навали.
Під час зустрічі представників Української Держави і Всевеликого Війська Донського. Київ, 1918 рік
Проте у 1919 році, донці, разом з Денікіним, пішли проти незалежної України.
Так
само і на еміграції – частина донців вороже ставилася до українського
національного руху, та були й такі, що вважали, що у майбутньому,
українці та російські козаки повинні жити у дружбі та злагоді, хоч і в
різних державах, та у братерньому союзі. Такі козаки, прихильники дружби
з Україною, навіть видавали у Празі та Парижі у 1920-х–1930-х роках
двомовний журнал «Вільне козацтво/Вольное казачество», який виходив
українською та російською мовами.
Часопис «Вільне козацтво/Вольное
казачество» українською і російською мовами видавався на еміграції
(спершу в Празі, а згодом у Парижі). Його видавали російські козаки,
прихильники дружби з Україною
Сподіваюся, що і в майбутньому,
попри всі сучасні негаразди, українці та російські козаки житимуть у
приязні та дружбі, як справжні сусіди, кожний у своїй, вільній та
демократичній державі – Україні та Росії.
Ігор Роздобудько – історик, перекладач, член Малої Ради Громади українців Росії
|
